Kyiv Non Objective: Україна на передовій

22 вересня у Києві відбулося відкриття міжнародної виставки «Kyiv Non Objective 0/1». Проект, що презентує Україну, як батьківщину Малевича, у ролі арени для сучасного світового мистецтва. На виставці — роботи художників з України, країн Західної Європи, Великобританії, США, Автралії. Їх діяльність базується навколо напряму безпредметного мистецтва. Лінії, квадрати, кола, неіснуючі фігурні креслення вимальовуються під суворо-філософським наглядом митця і ведуть до проблематики «питання — відповідь» через контекст вічності.

«KNO | Kyiv Non Objective» — мистецьке об’єднання, яке засновано українськими художниками Тіберієм Сільваші, Бадрі Губіанурі, Оленою Домбровською та Сергієм Поповим у 2017 році. Дехто з них уже входив до більш ранніх мистецьких об’єднань, наприклад — «Живописного заповіднику» на початку 90-х та «Альянсу 22» (2012-2015 роки). Художники присвятили свою діяльність продовженню традиції безпредметного мистецтва в Україні, розробці нової стратегії діяльності, створенню платформи для експериментів та спілкування. На цей раз ідеями українських колег серйозно зацікавились художники з Європи, Штатів та Австралії. На відкритті присутні фантастичні Біллі Грюнер, Сара Кеєрі, Вахіда Азхарі Та Ролан Орепюк. Розмова з кожним із них може тягнутися вічно, як і споглядання їх робіт. Вони справді викликають захоплення, і не лише своїм поглядом на мистецтво, а поглядом… в загальному, якщо так доречно сказати.

Перший художник, з яким я познайомилась — це Біллі Грюнер, з Австралії, з Сіднею. Він повний ентузіазму для довгої та грутновної розмови, у захваті від Києва та бачить в Україні сильну позицію для розвитку художньої діяльності. Біллі розповідає про його довгий шлях боротьби за безпредметне мистецтво у себе на батьківщині: «У Австралії таке мистецтво довгий час не розуміли, воно дратувало. В Україні з цим значно простіше. Ви можете зробити виставку на яку прийде одна людина — і це вже буде непогано. У Сіднеї одна людина не буде варта нічого».  Під час розмови Біллі вказує на одну з найбільших робіт, вона займає всю стіну (картина Олівера Мосе, Сполучені Штати): «Це дуже стара робота. Перший раз її було створено у 1979 році. Коли потрібно її виставити у якійсь галерії, необхідно купити права на неї і відтворити наново.» Тільки тепер я помічаю, що робота намальована на стіні. «Україні Олівер Мосе надав право безкоштовно, бо він дійсно дуже хотів взяти участь у цій виставці». Наприкінці розмови я нарешті запитую:

— Безпредметне мистецтво пориває з традиційним сучасним мистецтвом, я вірно розумію?
Абсолютно! Це зовсім інша ніша. Ми виходимо за межі сучасного мистецтва, що пропонує якісь незрозумілі стандарти, дешевий епатаж за неймовірні гроші. Ми прагнемо звільнитися від галеристів-мільйонерів, що приходять і закидають митцю свої правила гри, ми хочемо відтворити ту мову мистецтва, що дає можливість чистому діалогу.
— Діалогу між ким? Людиною і мистецтвом?
Для початку, нам необхідний чистий діалог між митцями. Ви знаєте, є таке слово «coterie»( тепер знаю, дослівно це «гурток»), воно прекрасно ілюструє спільноту, що об’єднана принципами та прагненнями. Це не комуна, ні, бо ідеї членів coterie різняться. Ці люди можуть ніколи не стати друзями, але вони завжди будуть поважати один одного.

Сестра Біллі Грюнера, що прилетіла в Україну з Лондону спеціально на виставку, зупиняється поряд, щоб сказати дуже важливі слова: «Київ — дійсно фантастичний. Країни і міста, де я була — там усе дуже суворо. Не можна те, не можна інше. Не можна відправити дитину у цю школу, не можна поставити тут машину. У Києві, звичайно, не безаконня, але у вас можна дихати вільно. І ще! У вас дуже оптимістичні люди. Вони не ходять з опущеними руками і не просять їх пожаліти. О, у вас серйозний потенціал, навіть не сумнівайтеся.»

Австралійці увесь вечір ділилися своїми враженнями від нашого міста, вони вже встигли погуляти ним вздовж і впоперек і не втрачають ані секунди, щоб похвалити наші вулички, старовинні будівлі. Але особливе враження справили залишки радянської архітектури у стилі конструктивізму.

 

Наступна розмова — з німецькою мусульманкою, художницею Вахідою Азхарі. Вона говорить уже суто про практику та мистецький досвід, що тісно сплітається з філософією та релігією. Щоб зрозуміти концепцію Вахіди, варто взяти до уваги, що вона практикує одну з течій ісламського містицизму. Медитація допомогла їй інакше побачити простір, співвідношення форм, порожнечу. Головне питання для художниці — дихотомія «Усе і Ніщо».

 Моє мистецтво — це вивчення зв’язку між простором, порожнечою та формою. Сутність цих трьох елементів надихає мене на роботу.

— Вахіда, ваша концепція дихає філософією. Як ви прийшли до цього?
Безсвідомо. Я не читала філософів. І я не знала про безпредметне мистецтво. Я мала прекрасних вчителів. Я малювала звичайні пейзажі, портрети. Один з викладачів розглядав мої роботи і витяг лист, на якому я намалювала прості лінії, штрихи. Це була абстракція. Він сказав — «Ось це — ти». Пізніше я побачила роботи Малевича. Я була у захваті, я обожнюю Малевича. Але мій шлях до безпредметного мистецтва розпочався до мого знайомства з його творчістю.
— Як ви думаєте, люди, що не знають вас, не знають вашу концепцію, можуть зрозуміти те, що ви вкладаєте у свої роботи?
Я допомагаю їм. У мене велика студія у Німеччині. Там абсолютно білі стіни. І більше нічого. Може висіти одна робота. Я даю людям, що приходять туди, інструкцію, я ставлю їх на своє місце, на місце художника, що планує виставку. Іноді вони лякаються цього простору, цієї порожнечі і швидко йдуть. Але, якщо вони лишаються, то через деякий час розуміють мій меседж.
— Це працює з пустим приміщенням, з тишею. Чи можна досягнути потрібного результату, якщо мова йде про виставку, коли приміщення заповнене людьми та розмовами?
Ви маєте рацію, це набагато складніше. У такому випадку, людина повинна бути готова споглядати всупереч метушні.

Виставка триває. А художники продовжують дискусію та планують восени 2018 року другу міжнародну виставку уже в приміщенні самого Мистецького Арсеналу. Попереду багато роботи, але завдяки тій підтримці, взаєморозумінню та енергії, якими митці діляться один з одним, стає очевидно, що усе заплановане таки буде втілено. Україні є що сказати.

Де: Київ, Мала галерея Мистецького Арсеналу, вул. Лаврська 10.
Коли: 22.09 — 10.01
Години роботи: вівторок – неділя, 12:00 – 20:00.
У понеділок виставка не працює.
Вхід вільний.

P.S. 24 вересня у Малій галереї відбудеться Панельна дискусія «Від «0,10» до «0/1»: 100 років безпредметного мистецтва». Запрошуються усі бажаючі.

Зліва направо: Сара Кеєрі, Біллі Грюнер, Ролан Орепюк

 

Зліва направо: Марта Ващук, Тіберій Сільваші, Сергій Попов

 

 

Вражена: Маріамі Губіанурі

 

 

8 комментариев к записи «Kyiv Non Objective: Україна на передовій»

  1. Thank you for documenting and writing about the exhibit, it looks fabulous! I wish I understood the language to know what you wrote about.

  2. Пингбэк: Kyiv Non Objective: The floor is given to Ukraine | CEDRA

  3. Пингбэк: Відкриття виставки «Icons/Objects» | CEDRA

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *