«Всередині більша, ніж ззовні»: Україна у космічному просторі або коли ми захопимо Всесвіт?

Неважливо чи ви маєте ступінь у астрофізиці, чи все, що ви знаєте про космос, почерпнуто із «Зоряних воєн» та «Доктора Хто»: подібні зустрічі збирають під одним дахом і на одній сцені різних людей, яких об’єднує одне бажання. Знати. 9 жовтня пройшов перший Meetup #1: Космічні запуски. Історія падінь та повернень. У якості приємного бонусу — зручне місце проведення. ІТ-Місто в місті – Unit.City.

Якщо ви хотіли дізнатись вартість супутника, основні принципи запуску і посадки ракети, отримати бізнес-мотивацію для розвитку свого проекту у космічній галузі, або ж просто знайти відповідь на вічне питання «чи існує українська наука?» – вам сюди.

«Українській науці катастрофічно не вистачає піару»

Світлана Хутка , фулбрайтер та запрошений професор Стенфордського университету (2014-2017), засновниця та генеральний директор «U.World Foundation» (USA), Country Director (Ukraine) Member of Board of Directors at ProjectCSGIRLS & CoderGirls (USA)

«Коли перший українець полетів у космос? 1962 рік. Я говорила про Україну у космічній галузі у Сієтлі. Філ Контіт з великим ентузіазмом розповідав про перспективи і можливості, які є в України. Було дуже дивно, що це мені говорить американець, і чому я ніколи цього не чула у курсі економічної географії України?»

«Ми знаємо про місію на Марс, що готується у Пасадені. Але Індія цього року також запустила власний проект підготовки за 70 з чимось млн. дол, що у декілька разів дешевше за проекти Америки та Росії».

«Усі шукають розум на інших планетах. Дай боже, щоб його там не знайшли. Тоді всі ресурси дістануться нам».

«Цього року пам`ятна дата — 60 років від запуску першого супутника у космос, що розроблявся Глушковим та Корольовим. Це два українські прізвища. У всій західній пресі це позиціонується як запуск, безумовно, радянських часів, але ототожнюється у першу чергу із Росією. Україна, по суті, відсутня у цьому інформаційному просторі».

«Більшість запусків у світі не можуть обійтися без України. Ми входимо у 9 країн із виробництвом авіаційної промисловості, у 4 країни у світі із повним циклом запуску пускових установок та у 6 країн із повним циклом виробництва air space технологій. З 30 світових технологій запуску у космос 22 належать Україні«.

«Коли ми говоримо про освіту: в Україні дуже хороша освіта. Ви ніколи не задумувалися, чому Україна, Росія, Білорусь стають Меккою для азійських студентів? Дешево,  і ще й дипломи міжнародного зразку».

«Індійська місія на Марс: ці три жінки — зараз національні героїні. Березень 2017 року. Запропонували дуже хороший алгоритм запуску. Дешевше і точніше за інші варіанти».

«Троє дівчат зі старшої школи із Південної Африки. Запустили перший приватний супутник. Що заважає подібне зробити українським школярам?»

  «Сучасна економіка — це битва із тигром»

 

Пол Томас (USA), радник ректора університету Wisconsin в Україні, президент IRE Ukraine LLC

«Я економіст за фахом, сьогодні ми говоримо про космос. Ілон Маск — один з моїх героїв».

«Наразі з`явилося багато нових професій, таких, що не існували у Америці 12 років тому. Не обв’язково, власне, професій, але їхніх назв, та змісту, що тепер вкладають у ці назви».

«Люди — розумні. Ми — креативні. Мені подобається думати, що сучасна економіка — це битва із тигром. Тож ви можете зробити те, що я люблю робити: застрибнути на тигра та осідлати його«.

«Економіка три роки тому була зовсім простою. Але тепер вона ускладнилася… Подумайте про повсякденну, рутинну роботу (робота на фабриці, таксі тощо). Будемо чесними — ці професії відходять у історію».

 
«Подумайте про себе. Над чим ви працюєте, що вивчаєте, куди рухаєтеся? 
 Спеціальності, що розвиваються найшвидше — технічні спеціальності». 

«Коли одна країна перестає експортувати власну роботу — інша країна підхоплює цю можливість. Думайте про аутсорсинг. Якщо американські програми з подібною вартістю та якістю, що і індійські або українські, то замовник звернеться до цих країн».

«Україна має прекрасну наукову базу… Ми маємо працювати «мізками до мізків». Новий бізнес, наукові пошуки, іноваціі, нові застосування».

«Ми більше не можемо жити у коробках, ми маємо розвиватися«.

«Рада молодих працівників космічної галузі — люди до 35 років. Їх мало приходить до підприємств по завершенню навчання»

 Сергій Волков, заступник голови Ради молодих працівників космічної галузі

«Наші заходи: спортивні, наукові та культурні конкурси. І це є позитивним внеском у роботу, якщо ви цікавитеся підприємствами у галузі. Є можливість подивитися на роботу спеціалістів. Загалом до космічного агенства входить 24 підприємства».

«Коли я був маленьким, грався із літаками та ракетами. Я запитав у батька: якщо літак злітає та сідає горизонтально, то як сідає ракета, що злітає вертикально? Батько відповів, що ракета ніколи не сідає. Вона одноразова. Але пройшли роки, і Ілон Маск довів, що ракета сідає так само як злітає».

«Говорячи про власний внесок, варто згадати супутник «Либідь», призначений для формування Національної системи супутникового зв’язку України. Зараз він знаходиться на складі у Росії. Хоча запуск і заплановано на 2017 рік».

«Я завжди більше цікавився історією та технікою, не бізнесом. На мою думку, приватна компанія в Україні може успішніше займатися експлуатацією супутника, але виготовленням та запуском має займатися держава».

«Різні види супутників порівняти неможливо. Це те саме, що  порівнювати седан із камазом».

 Назар Бендасюк, аспірант Інституту телекомунікаційних систем при НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» та член наукової групи, що створила другий український наносупутник «PolyITAN-2-SAU»

«Я прийшов на факультет, знайшов гурток студентів. «Супутники ви робите? То я з вами». Так все і почалося. Т/з (технічного завдання) на початку роботи не було.  Розбиралися «що робити» ми 4 роки. Кожен займався своєю частиною. Я, наприклад, радіозв’язком. Дуже важлива частина, адже, якщо не має зв’язку із супутником, коли він на орбіті, то і сенсу від нього ніякого».

«Оскільки ми говоримо про злети та падіння, то скажу, що після запуску першого нашого супутника, ми не отримали від нього сигналу. «Ну, так і знали!» — подумали ми. Але через певний час, сигнал зловили інші вчені. Тож ми продовжили роботу».

«Подібні супутники запускають університети. Не можу точно підрахувати кількість, але подібне робили у Варшаві, у Китаї, там кожен університет по 2 на рік запускає».

«Супутник — це 250 мільйонів долларів. «Либідь» стоїть зараз в ангарі і старіє. А ми робимо за 100 — 200 тис. долларів апарати, що можуть виконувати певні функції цього супутника. «Либідь» — телекомунікаційний, наші ж можуть бути дослідницькими. З ними можна робити все, що завгодно, хоч гриби вирощувати на тілі супутника, і дивитися, що з ними стається у космосі. Але «Либідь» — зовсім інший апарат. Так само можна порівнювати седан із камазом».

«Скільки це коштувало? Гривень 150. Знали б ви мою зарплату, то сміялися б».

Вам мало мотивації аби прийти на наступну зустріч? Невже ви не хочете бути тією людиною в кінотеатрі, яка голосно, з наукової точки зору, обґрунтовуватиме усі огріхи чергового «Інтерстеллера»? Або спробувати себе у ракето- чи супутникобудуванні? Або хоча б надихнутись на роздуми і зарядитись енергією від розумних людей?

А якщо вам мало аргументів, то врешті-решт: «brainy is a new sexy».

Автор обкладинки: Мирослав Василенко, організатор Meetup #1: Космічні запуски. Історія падінь та повернень

Будувати ракету на подвір`ї зібралися Катя Потапенко та Даша Сухоставець. Фото: з Facebook

Один комментарий к записи ««Всередині більша, ніж ззовні»: Україна у космічному просторі або коли ми захопимо Всесвіт?»

  1. Пингбэк: Р значить Ракета: Space Exploration Meetup #2 | CEDRA

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *