“Нагий вийшов я з рідних надр”: Опера-реквієм “Йов”. Думка

Якщо не розумієте за що саме вас покарали, то скоріше за все це випробування. Але чи потрібна буде вам винагорода по завершенню, якщо втратите забагато?Опера-реквієм “Йов” не відповідає на це питання, але спонукає думати декілька днів. Це поки що не класична постановка, місцями вона навіть нагадує рок-концерт. Але ключове тут “поки що”. Тож чи можемо назвати її “новою класикою”?

 

Катя Потапенко
Про те, що може налякати

Оперу-реквієм «Йов» не можна описати двома словами. Легше сказати,  якою вона не є. Вона не є класичною, вона не є посередньою, вона не є прохідною. Вона запам’ятовується. А як саме запам’ятовується –  це вже на ваш смак. Та явно не на мій.

Її справді варто побачити, щоб бути у темі, так би мовити, розширити своє розуміння опери. Особисто в мене після побаченого виникло термінове бажання подивитись добрий мультфільм з хеппі ендом, і з позитивними персонажами, яскравими кольорами та мажорною, спокійною музикою, аби повернути собі бажання жити. Перфоманс злякав. Так  як лякають  підлітків фільми жахів, коли у кошмарах продовжують приходити клоуни, демони та мертві люди. Історія Йова вельми темна сама по собі, а музичний супровід, лібрето, колористика світла на сцені додала тваринного жаху, якого вистачало навіть на місця на балконі під стелею.

Це видовище не для дітей, не для вагітних, не для людей зі слабкою психікою (якщо ви маєте у собі сумніви – не варто ризикувати!), не для прихильників традиційної опери, до яких я належу. Аби зрозуміти і отримати задоволення від «Йова» потрібно йти підготовленим психологічно, а також підкованим знаттям сюжету.

Мінімалістичні костюми, та оригінальна знахідка з роялем (у піаністів в залі серця, напевно, не просто обливались, а захлинались кров’ю) були цілком доречними і вдало корелювали із загальною атмосферою. Щоправда, рипіння мікрофонів та дещо хаотичне світло (там, де це явно не за сценарієм) видавали незручність сцени для цієї трупи.

Аліса Семенова
Враження людини, яка слухає важкий metal

Для початку слід чесно сказати, що опера то не моє. Я із задоволенням можу послухати уривки творів дома, але висидіти 2 – 3 або й більше годин в оперному театрі  мені важко. Тому похід на «IYOV» радше був експериментом, спробою отримати нові емоції.

Про локацію: Комусь може здатись, що Національна опера надто консервативне місце для сучасного мистецтва, але я особисто отримала насолоду від того як гармонійно виглядала Нова опера в цих стінах.  Напевно цьому сприяла і біблійна тематика твору. Опера доповнювалася світловими ефектами та відеорядом, який абсолютно не дисонував з інтер’єром.

Візуал та музика: Під час вистави в мене постійно виникала асоціація з похмурим, містичним і жорстоким сюжетом на полотні, яке обрамлює важка золочена, і в той же час витончена, рама. Імпонує те, що музика сприймається і без візуального ряду. Вона є абсолютно самостійною, а зображення є тільки доповненням. І це в наш час, коли глядачів приваблюють саме ефектними та яскравими шоу, що часто стають основним акцентом, витісняючи музику на другий план.

Для мене завжди важливо, щоб дійство, яке відбувається на сцені, тримало увагу. І опері  «IYOV» – це вдалось на відсотків 90. Кожного разу, коли  абстрагувалась і починала розмірковувати про сюжет самої притчі, мою увагу повертали потужні  і дещо агресивні музичні частини. Хоча навіть для мене, людини, що любить важкий metal, це було часом надто інтенсивно. Саме це найбільше вразило!

Відгук захопленого редактора

Мабуть, це буде найбільш упереджена думка, бо саме так звучить мій плейлист. Окрім оперних арій, препарованого роялю, класики та року, я почула і нотки електроніки, і елементи народного вокалу, і ще цілий спектр звукоемоцій. Не погоджуся із колегою з приводу того, що “Йов” не сподобається шанувальникам класики.

З усіх постановок Влада Троїцького та формації Nova Opera пропустила лише “Коріолана” (і страшенно жалкую). Тому, мені здається зрозумілим, чому саме “Йов” подорожує Європою (це особисто мої спостереження). Не тільки через оригінальність звучання, посил та історію, але і через легкість транспортування, порівняно з іншими. Так, опера-цирк “Вавілон” залучала глядача до дії завдяки активності виконавців та акробатичності. Вона ніби виходить за межі сцени, нагадує віртуальну реальність. Опера-балет “Ковчег” захоплює масовістю та візуалізацією історії. Опера-реквієм “Йов” – статична, найменш позитивна, але, як на мене, життєствердна.

“Крапля дьогтю”: Так і не зрозуміла чи мали бути лише тіні виконавців, адже їх обличчя були приховані. Але перебої з виставленням освітлення були помітними. Так само і технічні моменти з мікрофонами. Хоча на це звернула увагу моя колега, я ж насолоджувалася прекрасним вокалом.

Ми можемо годинами сперечатися про смаки та  дивитися у майбутнє, але ця історія про “тут і зараз”. “Тут і зараз” 1500 років до Р.Х., чи “тут і зараз” у 2018 році від Р.Х. Чи варто терпіти і чого варте терпіння?

Фото на обкладинці з Facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *