Любити разом з Татчиним

Редакція Cedra побувала на творчому вечорі вінницького поета Сергія Татчина, наслухалась віршів, і тепер рішуче готова поділитись враженнями і піти на його наступний творчий вечір.

Коли під одним дахом збираються митці з гучними іменами, зазвичай, їм всім стає тісно, і можна спостерігати явище, коли харизма одного починає притісняти іншого, нависати над аудиторією, і врешті, тісно стає самим глядачам.

На творчому вечорі «Любити» було не так. Не дивлячись на фонтануючого емоціями Миколу Лисенка, на експресію Кирила Стеценка і на відомість братів Капранових (і присутність їхніх красунь дружин) – центральною фігурою заходу лишився скромний, інтелігентний і тихий автор збірки «Любити» –  Сергій Татчин. Коли слухаєш цього поета, то розумієш, що правило: «якщо хочеш, щоб тебе почули – говори тихіше» – працює тут на 100%. Ніколи не жестикулює, не підвищує голос, не вмикає «артиста». Просто, скромно, тихо читає свої вірші, і від його приємного тембру, спокою і сором’язливості, слова насправді западають в душу і збурюють думки та емоції навіть у перевірених снобах. «Touch in» – так назвав його Кирило Стеценко і цього разу був правий.

Звісно, багатьом таке збіговисько бувалих котів нагадає зустріч однокласників, чи капусник, а можливо і ювілей у радянському стилі. Але ці нюанси суттєво не впливають на сприйняття поезії Татчина.

Ще з дивностей і недоречностей (звісно, на наш, редакційний погляд), був деякий перебір з емоціями у нащадків відомих композиторів. Все ж таки, після стриманого Татчина, чути його вірші у виконанні Лисенка на манер проповіді ( адже, хто не знав, Микола Віталійович – священнослужитель, то ж то, певно, професійне) і  брати участь у «парасимфонії» Стеценка, що межувала з фарсом, якось не по-татчинівські.

Натомість, хочеться відзначити чудову і витончену гру піаніста – Андрія Проценка. Імовірно, найменш зіркове ім’я в цій плеяді, але, редакція впевнена, що варто лише почекати кілька років. Щире здивування викликає у нас відсутність будь-яких згадок про юнака у інтернет-мережі. Можливо через вік, а ще можливіше – через скромність.

Перед тим, як дати вам відчути атмосферу заходу, підсумуємо наші враження і зауваження.

+ Музичний супровід вечора

+ Місце проведення заходу (редакція вперше була саме у цьому залі Дому МК, і в захваті від неймовірної міської тераси)

+ ТАТЧИН!!! Менше розмов, більше ТАТЧИНА!!!

-Формат ювілею

-Окуляри від сонця на Лисенку (просто губишся в здогадках, нащо вони йому були: чи то, аби не бути засліпленим блиском Татчина, чи для того, щоб захиститись від мимовільного потрапляння собі в око уявною диригентською паличкою…)

Як бачите – плюсів очевидно більше ніж мінусів.

Поет проанонсував, що найближчий його творчий вечір відбудеться на початку липня у галереї «Небо». І там, компанію йому складуть лише слухачі. Тож, до зустрічі у «Небі».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *