Музей майбутнього: Національний музей Уельсу

Новий переклад відповідей на питання про майбутнє від провідних світових музеїв. Ми перевалили за середину наших перекладів. Вже були: «Ермітажу», «Кіасма», МААТ , Музей науки в ТрентоЛувр

Як ми  справляємось з усіма проблемами, враховуючи те, що саме ми збираємо, і як ми збираємо всі ці цифрові дані? Це питання специфічне для кожного музею, бо у нашому сприйнятті ми збираємо сучасне, аби зрозуміти наше минуле

Дженіс Лейн, Директор з розвитку галереї та роботи з відвідувачами

Дафід Джеймс, Керівник цифрових медіа

Що чекає на музеї у майбутньому? Як розвивається сектор? Якими ви бачите музеї через 10 років?

Загалом, я гадаю, що одним з найбільших викликів сектора є сприйняття цифрових медіа як способу роботи. Незалежно від того, до якої саме з музейного асортименту дисциплін ви належите, вимога володіння певним набором цифрових навичок і компетенцій вважається само собою зрозумілою. Це психологічна зміна з точки зору планування та бачення послуг, що ми надаємо, коли цифровий елемент стає невід’ємною частиною мислення від початку.

Ми беремо звичні процедури і перетворюємо їх таким чином, аби вони були актуальними в цифровому світі.  Крім психологічних і культурних змін, є також виклик з точки зору навичок і інвестицій. Як нам використати обмежену суму ефективно, за обмежений термін,аби розвинути  цифрову присутність всієї організації, а не тільки всередині відділу?

Інший виклик – це те, як ми спілкуємось цифровим способом, як ми розуміємо цифровий розвиток і залишаємось сучасними. Цифрові технології використовуються людьми у повсякденному житті і постійно змінюються. Ми все ще намагаємося вивчити різні види комунікацій, та як цифрові технології впливають на взаємодію людей з музеями та колекціями. Є приклади музеїв, які розвиваються швидше: це залежить від інвестицій, навичок, а також вікового діапазону персоналу. Навички і інтерес персоналу (поряд з інвестиціями в інфраструктуру) важать більше, ніж все інше. Саме ці елементи визначають, як швидко ми можемо розвиватись цифровим способом, без залучення додаткових спеціалістів.

Як цифрове середовище впливає на музейний світ?

Це питання стосується не тільки музеїв. Щодо управління колекцією, як ми вирішуємо, що збирати, і як зібрати всі цифрові матеріали?

Як нам вловити твіти, що використовують політики, та соціальну взаємодію, що відбувається між людьми через цифрові медіа? Як весь цей цифровий матеріал, виглядатиме через 50 років? Дуже важливо вміти зрозуміти минуле через людську комунікацію. Наприклад, як листи, написані  під час Першої світової війни відображають життя того періоду? Як це працюватиме в майбутньому, якщо зараз ми листуємося по є-мейлу та через соціальні мережі і ніхто цього не зберігає. Коли ці листи не зберігаються у фізичній формі?  Це питання стосується конкретно музею, бо наша місія у тому,  аби збирати теперішнє так, аби в майбутньому зрозуміти наше минуле.

Також є певні частини колекції, пов’язані з мистецтвом та наукою, для збереження яких ми не маємо потрібних навичок та інфраструктури. Цифровий світ розвивається надто швидко порівняно з нашою професійною практикою, наші навички застарілі.  Це позначиться і на тому, якими може бути каталогізація та управління колекцією в майбутньому. Вже зараз це впливає на наш маркетинг та комунікації. Зрештою, це вплине на виставковий дизайн.

Я гадаю, що зараз у багатьох сферах ми дотримуємося традиційних шляхів, і ми повинні зрозуміти як поєднати їх з цифровими елементами. Не просто цифровий підхід, а й інші більш гнучкі процеси, щодо побудови виставок. Такий підхід зможе адаптувати вас і комунікацію в групі, не тільки у цифровому, а й у фізичному розрізі.

Зверніть увагу на баланс між цифровим і фізичним. Раніше музеї наробили багато помилок фокусуючись на технологіях, а не на меті, яку хотіли досягти.  Ми зробили великий крок вперед і  зараз можемо справді зосередити увагу на тому, що ми хочемо досягти.

 

Що допоможе працівникам краще справлятись з проблемами у цифровому вимірі?

Потрібно розуміти різницю між цифровою впевненістю та цифровою компетентністю. Багато кому зручно користуватися соціальними медіа та цифровими платформами в особистому житті, але їм важко робити це у професійному середовищі. Це не завжди стосується компетентності, а покращення через семінари, навчання, міжгалузеві та міжвідомчі проекти. Тож,  ми можемо мати мету, необов’язково пов’язану з використанням технологій, але важливу для організації.

Які потреби музею у цифровому вимірі? Чи залежать вони від розміру музею?

Я думаю, потреби стандартні для всіх подібних організацій.  Це департаменти, що не хочуть приймати або повільно прийматимуть будь-які  зміни. Деякі люди протистоятимуть змінам.

А також фінансові питання, не залежно від розміру музеї завжди матимуть їх. Чим більше музей, тим більший масштаб змін. Музеї мають виходити за свої рамки, і вчитись у кращих у сфері.  Думаю, з великими музеями потрібно бути спритнішими, бо там культурні зміни вимагають  більше часу. Можливо, у маленьких музеях персонал налічує 5-10 людей, тому зміни можна буде провести швидше.  Це, я думаю, єдина різниця.

Які зовнішні та внутрішні чинники підривають розвиток цифрової стратегії? Як би ви оцінили ефективність цифрових пристроїв? З якими проблемами зіштовхуєтесь? Які ключові успіхи?

Щодо внутрішніх факторів, то завжди існує обмеженість в ресурсах і кожен музей має визначити свої пріоритети. Ще одна річ, яка збиває мене з пантелику, це складність у використанні наших матеріалів.  Це складно, тому що є проблеми з авторським правом. Великі музеї, такі як Рейхмузей і МЕТ в Нью-Йорку, мають повністю відкриті колекції. У нас є величезні проблеми з авторськими договорами по нашій колекції.  Ми намагаємось не ризикувати і водночас вільно використовувати нашу колекцію. Це та проблема, що заважає нам розвиватись, ну і ще питання інфраструктури.

Система, яку ми використовуємо, побудована як внутрішня каталогізація, або внутрішній інструмент управління авторським правом. Це ускладнює процес створення продукту відкритого для аудиторії. В інтернеті є мільйон зображень, тож ми маємо переконатися, що те, що  музей може запропонувати аудиторії, справді має цінність. Це наша відповідальність перед аудиторією.

Мета, заради якої ми насправді працюємо – робити щось відкрите і доступне. Інший ключовий фактор для нас полягає в тому, що ми двомовна організація, ми працюємо валлійською та англійською мовами. Тому ми повинні забезпечити рівність можливостей щодо обох мов через нашу присутність в Інтернеті та соціальних мережах. Політика наших соціальних медіа – дозволити людям обирати зручну для них мову. Це дозволило нам рухатись вперед.

Ми створили нашу цифрову стратегію в 2014 році. Ключова її частина була у соціальній політиці медіа та виробництві  цифрового контенту, а також підтримки решти працівників у виробництві цього контенту. Ми зосередилися на соціальних мережах, бо це найбільш нейтральна платформа. Відповідно до цієї політики ми розробили навчальну програму, семінари, соціальні медіа операції, різні набори інструментів тощо. Це була справді успішна стратегія. Завдяки цьому ми отримали справжніх цифрових чемпіонів у нашій організацій, які мають високий рівень компетентності.

Amgueddfa Cymru – Національний музей Уельсу має 7 музеїв та колекційний центр. Географічно ми досить розпорошені. В Уельсі ми маємо багато викликів з точки зору покриття та цифрового доступу. Ми маємо Музей на відкритому повітрі в Кардіффі, у якого немає веб та мобільного покриття по всій території. Те саме в інших частинах країни. Ці бар’єри впливають на охоплення аудиторії та його ефективність. Щоб вирішити ці проблеми, ми зробили багато нововведень, особливо в цифровій інфраструктурі, що дозволяють нам працювати на двох мовах. Ми відіграємо провідну роль у національному проекті під назвою Народна Колекція Уельсу, що включає чотирьох партнерів. Метою є об’єднання національних колекції. Цей проект був місцем тестування виробництва контенту, аби зрозуміти, яка інфраструктура нам потрібна. Ми зробили велике оновлення за дуже маленькі гроші, бо використали творчі підходи різних партнерів. Наша найбільша проблема – це технічна інфраструктура, зробити цифрове буття частиною нашого мислення та практики все ще не просто. Ми продовжуємо працювати з керівниками відомств над плануванням часу, над програмами. Це забирає ресурси.

В які галузі музеї повинні інвестувати?

Усі галузі важливі, але звісно, вам необхідно визначити пріоритети. Щодо відцифрування колекцій, то немає сенсу відцифровувати всю колекцію, якщо ми не визначили потреби аудиторії, її характеристики, рівень охоплення, кількість відвідувачів тощо. Немає сенсу щось оцифровувати, якщо не зрозумієте навіщо, і як ви збираєтеся це використовувати. Якщо ви не розумієте ключових моментів, ви ризикуєте бути відкинутими назад і повторно все відцифровувати.

Ми намагаємося інвестувати у різні галузі, і якось пов’язувати їх з нашими основними цінностями і цілями. Я не думаю, що фокусуючись на чомусь одному, ви досягнете реального ефекту. Будьте свідомими того, що ви хочете отримати, якого результату очікуєте.  Побудуйте інвестиційний план, бо це частина загального плану, і це дозволить вам рухатись послідовно, щоб досягти успіху не лише в одній галузі.

Ми інвестували багато часу у підвищення кваліфікації, і не тільки в соціальних мережах, а також у виробництві та плануванні контенту,  роботу з  веб-сайтом та управління інтернет-магазином. Ми маємо більше інвестувати в оцифровування колекції, має бути стратегія, але у Великобританії дуже важко отримати хоч якесь фінансування на оцифровку колекції або керування архівами.

Які спеціальні навички необхідні для полегшення переходу у цифровий світ?

Перше, на що ми дивились, це структура команди, знаючи, що цифровий підрозділ в нас не буде величезним з огляду на фінансовий клімат. Далі ми визначили навички, які нам потрібно було поліпшити і навчити інших.

У плані команди,  ми інвестували в коучинг, тренінги, навчання для менеджменту, з огляду на асортимент навичок, які може принести цифрова команда – наприклад, «цифровий менеджер» з досвідом викладання, аби ми могли визначити цілі та етапи навчання. Звісно, нам потрібні навички планування та управління для наших великих інфраструктурних проектів, але ми також маємо дивитись вперед, займатись стратегічним плануванням. Отже, основні необхідні навички – це створення цифрового контенту, редакційні навички, вміння планування, а також впевненість. Тож ми провели навчання на різних рівнях, для початківців і не тільки (наприклад, навички роботи в Твіттер) і почали пілотні проекти. Це навчання дало нам  впевненість у нашій стратегії, а також дало нам свободу у тому, аби бути інноваційними.

Яких важливих і потрібних спеціалізацій, що стосуються цифрового аспекту, нині бракує у музеї?

Кураторство, однозначно. Тут ми зараз маємо найбільшу прогалину. Також бракує постійного процесу навчання та взаємодії команди. Для наших співробітників та асистентів ми шукаємо ряд різних компетенцій всередині команди. Ролі не обов’язково мають змінюватись, але необхідно переосмислити значення слова «куратор», значення асистентів, для того, аби зрозуміти як їм працювати у віртуальному і реальному просторі, і як музей працює у цих просторах.

Ми досить відкриті у тому, як ми набираємо внутрішні ресурси для так званої цифрової команди. У плані технологій – ми можемо навчити цього. Тут більше йдеться про те, як люди справляються з викликами і проблемами, а також про їхні обов’язки перед відвідувачами щодо розширення їхнього досвіду та обслуговування клієнтів. Це ті речі, яких ми шукаємо, а не досвід роботи з конкретними платформами, бо цього ми можемо навчити.

Ми чітко розуміємо, що навчання та взаємодія – це те на чому ґрунтується основний набір компетенцій музейного персоналу. Важливість спілкування та взаємодії з аудиторією має усвідомлюватись усіма працівниками, на різних рівнях.

Якщо у вас не має цих ключових цінностей, ви не будете здатні передати музейний досвід зацікавленій стороні, а це саме те до чого ми прагнемо. Ми намагаємось стати розумнішими, проводити високоякісні дослідження, мати докази, на основі яких ми будуємо рішення у різних сферах нашої роботи. Ми зосереджуємо увагу на питанні: «Чому ми це робимо?». Ставити правильні питання, збирати потрібні дані, аналізувати їх, базуватись на них,покращувати те, чим ми займаємось – це все критично, і часто це саме той момент, який ми пропускаємо.

Музейні спеціальності, які зараз з’являються, стосуються даних, бізнесових компетенцій, освіти, аналізу, розуміння аудиторії. Це особливо важливо зараз, коли ми отримуємо комерційний досвід, аби елементарно заробляти більше грошей. Ви повинні розуміти відвідувачів і як монетизувати можливості. Ці навички дозволяють нам краще розпланувати стратегію розвитку.

Деякі з наших навчань стосуються не стільки цифрової грамотності, а інформаційної. Сортування даних, вибірка, пошук загальних тенденцій, використання різних платформ та каналів. Це більше ніж написати ефективний твіт, або блог, це більше про те, як поцілити у конкретних людей, і як дізнатись, що те, що ви робите є ефективним.

Як ви набираєте персонал у ваш музей? Хто ваш ідеальний кандидат?

Він має бути особливим. І я не про всеосяжні цифрові компетенції. Це трохи глибше в плані специфікації роботи.  У нас є команди, які працюють конкретно над контентом, команди, що працюють з активами, команди, що працюють над оцінкою проектів тощо. З технічного боку,  якщо дивитись на все більш детально, це залежить від платформи, яку ми використовуємо. Наприклад, якщо для проекту потрібен куратор, ми будемо шукати або того, хто має досвід використання соціальних медіа в подібній організації, або має досвід написання потрібного контенту. Отже, ми не шукаємо просто загальних цифрових компетенцій, ми шукаємо те, що більше корелюватиме з нашими організаційними цілями.

Всі відповіді від 10 музеїв англійською можна прочитати тут

Слідкуйте за нашими перекладами від Каті Потапенко

Фото з сайту музея

One thought on “Музей майбутнього: Національний музей Уельсу

  1. Pingback: Музей майбутнього: Національний музей Прадо | CEDRA

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *