Вихід через сувенірну крамницю: Національний музей “Меморіал жертв Голодомору”

Музейний сувенір – що це? Лихі язики кажуть, що це просто частина «культури споживання». Спосіб заробити якомога більше грошей на бажанні людини зберігати спогади. І коли це стосується футболок з Disneylandу скептики лише поблажливо посміхаються, іншу ж реакцію викликають сувеніри в серйозних установах. Навіть серед професійних музейників не має сталої думки про те чи потрібні сувеніри музеям-меморіалам, що працюють зі складною та травматичною історією. Деякі вважають, що це не етично.

Саме зацікавившись цією темою ми вирішили відвідати сувенірну крамницю Національного музею «Меморіал жертв Голодомору».

За час підготовки цього матеріалу ми неодноразово обговорювали в редакції та з іншими людьми  їх ставлення до сувенірної продукції у подібних музеях. І думки дуже різні. Ми ж пропонуємо Вам у цьому випадку сприйняти музейний сувенір не як дрібничку на пам’ять, а як символ певних переконань і цінностей. І завдяки ним ми маємо змогу інформувати оточуючих про важливі для нас теми. Окрім того це можливість підтримати ці цінності матеріально, адже купуючи сувенірну продукцію ви даєте музею заробити додаткові кошти, які можна використати на наукову діяльність.

На прикладі Національного музею «Меморіал жертв Голодомору», як провідного закладу України, що працює з травматичною історією, ми покажемо якою може бути сувенірна продукція в таких інституціях.

В холі музею, якраз поруч з сувенірною крамничкою, нас зустрічає вчений секретар музею – Ганна Сокиріна. З нею ми і поговоримо.

Ми почули багато різних  скептичних коментарів на кшталт «Хто повісить на холодильник магніт з Голодомором?». Але треба розуміти, що це не магніт з Голодомором. На ньому немає зображення чогось не етичного, там є місце, яке для всіх нас символізує щось важливе, пов’язане з людяністю. Зрештою, пропагандою злочину ми не займаємося.

Як ви працюєте з відвідувачами мовою музейних сувенірів?

Ми, як сучасний європейський музей, орієнтуємося на різні види роботи з відвідувачем, і звісно не могли оминути і тему музейних сувенірів. Коли колектив почав оновлювати асортимент музейної крамниці (раніше він обмежувався листівками), досить довго аналізували всі ризики, що можуть бути з цим пов’язані. І не тільки фінансові, але і те як сприйме ідеї закладені в сувенір суспільство.

Ми почули багато різних  скептичних коментарів на кшталт «Хто повісить на холодильник магніт з Голодомором?». Але треба розуміти, що це не магніт з Голодомором. На ньому немає зображення чогось не етичного, там є місце, яке для всіх нас символізує щось важливе, пов’язане з людяністю. Зрештою, пропагандою злочину ми не займаємося.

This slideshow requires JavaScript.

 

Про асортимент

Поки що наш музей має невеликий асортимент сувенірів (на думку редакції Cedra, достатньо широкий вибір). Це брендовані блокноти з ручками, текстильні сумки і колекція листівок, значки і, навіть, магніти. Ціновий діапазон теж широкий: найдешевшою є листівка, що коштує всього 60 копійок, найдорожчою – копія скульптури – 2 тисячі. З часом ми плануємо розширювати наш асортимент, робити ще більше листівок і текстильної продукції.

This slideshow requires JavaScript.

Звичайно не оминули тему книжкової крамниці

Книжкова крамниця – одне з найважливіших для нас питань, але і одне з найважчих. Зрозуміло, що якісно видана книга – це дорого. Музей не може подібно крамницям брати книжки на реалізацію, а закуповувати їй дуже витратно. Але так чи інакше ми будемо працювати над вирішенням цієї проблеми, адже запит на таку продукцію є і досить значний.

 Про найдорожчий сувенір

Найдорожчий наш сувенір – це копія скульптури «Гірка пам’ять дитинства»,  яку підготував сам автор Петро Дроздовський. Це мистецька річ. Він свідомо зробив її достатньо коштовно, щоб не перетворити на щось штучне та масове. Незважаючи на високу ціну цей сувенір також знаходить свого покупця, в першу чергу, іноземців. Тому музеям не варто відмовлятись від унікальних, але витратних у виготовленні, сувенірів. 

 

Про труднощі

Виготовлення сувенірів – це коштовна і часто ризикована акція, потрібно розуміти, що музей на сувенірах не заробляє. На жаль, ми не можемо поставити більший відсоток. Це пов’язано з обмеженнями в нашому статуті, і це, звичайно, ускладнює роботу. Це причина, через яку музеї в Україні не охоче беруться за таку справу. Але все ж музейний сувенір –  це не стільки спосіб заробити гроші, скільки додатковий інструмент для популяризації ідей та цінностей. І не варто опускати руки перед складнощами.  

 

Коментар  редакції

Мені здається, що ситуації з ціноутворенням, подібна до тієї що склалась в Музеї «Меморіал жертв Голодомору», не правильна. І це не тому, що мені хочеться перевести все в комерцію, ні. Кожна хороша ідея потребує якісного втілення, а на це потрібні гроші. Тому логічно було б дати можливість музею заробляти більше на сувенірах, щоб втілювати все нові і нові ідеї на високому рівні.

Текст підготувала Аліса Семенова

Фото: Аліса Семенова та Дарія Сухоставець

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *