Музей майбутнього: Національний музей Прадо

Продовжуємо говорити про майбутнє з музеями світу. На черзі — після «Ермітажу», «Кіасма», МААТ , Музей науки в ТрентоЛувру, Національного музею Уельсу  — Прадо.

«Коли ми починали, нас обмежував страх і невпевненість у тому, як діяти у такій великій  організації, як наша. Коли ти працюєш у маленькому музеї проблемою є обмеження у людських ресурсах. У великому музеї навпаки – проблема у керуванні багатьма відділами одночасно. Завжди є ускладнення і завжди є причини нічого не робити. Але скільки коштує нічого не робити? Завжди краще щось робити, навіть зовсім небагато, бо у мінливому світі найгірша помилка — стояти на місці, а діджиталізація – це єдиний спосіб рухатись. Час і терпіння допомогли нам відповісти на сумніви співробітників, у тому числі на найпростіші питання. Очевидно одне: щоб допомогти людям прийняти зміни, найкраще, що ви можете зробити – дати їм зрозуміти, що маєте стратегію»

Хав’єр Пантоя

Головний спеціаліст з цифрових питань,

керівник відділу технологій

Що чекає на музеї в майбутньому? Як розвивається сектор? Як ви бачите музеї в найближчі 10 років?

У моїй роботі 10 років дуже довгий час, так само, як і 6 місяців. Незважаючи на складність прогнозів, музей майбутнього має бути цифровим, з можливістю транспонувати колекцію онлайн.

Інакше ми не зможемо покладатися на взаємодію між експонатами та відвідувачами, яка стає  все більш віртуальною. Наш музей налічує 200 років історії, колекцію творів мистецтва, створену всесвітньо відомими художниками. Для нас було важливо створити вільну цифрову базу даних колекцій, для внутрішнього використання музею та для зовнішніх користувачів. Якщо ви не ділитесь знаннями – вони приречені зникнути.

Обмін знаннями — це можливість для зростання. Просто подумайте, як сьогодні Вікіпедія стала корисним інструментом  для збагачення роботи музею, навіть якщо це не завжди правильно, хтось сприймає її як конкурента. Діджиталізація – це процес обміну.

Сьогодні музеї знаходяться у цікавій фазі, що характеризується перетворенням їхніх відвідувачів з фізичних на віртуальних. Аби зрозуміти ступінь цієї зміни, варто лише подумати про те, що число відвідувачів нашого веб-сайту вдвічі більше, кількості людей, які відвідують наші кімнати: 6 мільйонів в першому випадку, три — в другому. І щорічно кількість відвідувачів продовжує рости.

Як цифрове середовище впливає на музейний світ?

Сьогодні сектору потрібні цифрові перетворення, музей має бути не тільки місцем фізичного збереження колекцій, але також і віртуального. Довгий час я думав, що ця трансформація стосується тільки відвідувачів, але зараз розумію, що все починається з музейних працівників. Було б набагато простіше провести зміни, якби люди просто використовували у роботі ті технології, якими вони звикли користуватися у своєму приватному житті (смартфон, Netflix тощо). Однак, коли справа доходить до цифрових змін на робочому місці, люди завжди думають, що вони мають занадто багато завдань, і не хочуть робити те, що вважають занадто важким, чому потрібно вчитись. Технології повинні проникнути в колектив природно,  так само, як це відбувається в їхньому особистому житті. Сьогодні всі вільно використовують Facebook, щоб спілкуватися з  сім’єю, Skype, щоб поговорити з друзями та родичами та смарт-телебачення у вільний час.

Діджиталізація – це складний процес. Найважливішим було пояснити всім співробітникам цілі, до яких веде діджиталізація. У порівнянні з тим, що було 10 років тому, коли я починав працювати тут, ситуація значно покращилась. Тоді у більшості людей не було уявлення про те, що таке  Facebook або Twitter; думали, що оцифрування — це як документалістика. З цієї точки зору зараз все набагато простіше: хоча більшості співробітників більше 50 років, багато хто з них здійснює онлайн покупки, від театральні квитків до одягу. Однак, якщо у вас є програма цифрової трансформації, то буде і супротив персоналу: люди не хочуть більше завдань і бояться бути поглинутими  цифровим світом. Спочатку співробітники музею не могли зрозуміти, що ми робимо. Гадаю, вони усвідомлювали важливість діджиталізації, але  переконані, що це їх не стосується. Але речі змінюються, і люди починають думати, що їхнє особистісне зростання пов’язане з цим питанням. Сьогодні стало зрозуміло, що якщо ви хочете працювати, то повинні вміти використовувати Word, і готувати презентації в Power Point, наприклад. Але я пам’ятаю на початках страх і негативні відповіді на будь-які пропозиції, без причин.

Коли ми починали, нас обмежував страх і невпевненість у тому, як діяти у такій великій  організації, як наша. Коли ти працюєш у маленькому музеї проблемою є обмеження у людських ресурсах. У великому музеї навпаки – проблема у керуванні багатьма відділами одночасно. Завжди є ускладнення і завжди є причини нічого не робити. Але скільки коштує нічого не робити? Завжди краще щось робити, навіть зовсім небагато, бо у мінливому світі найгірша помилка — стояти на місці, а діджиталізація – це єдиний спосіб рухатись. Час і терпіння допомогли нам відповісти на сумніви співробітників, у тому числі на найпростіші питання. Очевидно одне: щоб допомогти людям прийняти зміни, найкраще, що ви можете зробити – дати їм зрозуміти, що маєте стратегію, який план дій для Twitter, Snapchat тощо. Необхідно чітке уявлення про те, що ми хочемо зробити і куди рухатись. Створити сторінку у соціальних мережах, або почати новий цифровий проект виставки або нову освітню програму: для цього треба вирішити багато питань, пов’язаних з  персоналом, бюджетом, цілями, діями. Це все має відповідати загальній стратегії.

У нашому музеї першою сферою, якої  торкнулись цифрові перетворення стала комунікація.  Першим кроком у цьому процесі було знайти контент менеджерів, здатних представити нашу колекцію та наших художників онлайн, для зростаючої кількості послідовників (наша Facebook-сторінка налічує більше мільйона підписників). Публікація контенту вимагає дотримання редакційного плану, розробленого професійно, який включає інформацію про заходи всередині музею, виставки, освітні програми. Соціальні медіа важливі для нас, оскільки забезпечують підтримку нашої роботи.

Десять років тому ми почали працювати над веб-сайтом з двома людьми, але з часом менеджмент зрозумів важливість цифрових медіа, незважаючи на обмеженість ресурсів. Крок за кроком ми створили  невеликий відділ в рамках департаменту комунікацій, який також підтримує зв’язок з традиційними медіа. Десять років тому в нас не було Facebook, Twitter та інших комунікаційних каналів, які зараз є частиною нашого повсякденного життя, тому ця команда включала кількох людей. З часом ми зрозуміли, що діджиталізація була метою не тільки нашого відділу комунікацій, а всього музею. І саме тому ми організували зустрічі з потенційно зацікавленими відділами (дизайну, навчання, рецепції, досліджень). Нас цікавила їхня думка і яку роль вони могли б зіграти. Ми створили об’єднану команду, яка зосередилась на Нових медіа. Це призвело до появи цифрового департаменту, чиєю метою була реалізація нових платформ, завдяки вкладу всіх відділів музею. Зараз ми інтегрували цифровий та комп’ютерний відділи в один, який займається виробництвом та розповсюдженням контенту.

Що допоможе працівникам музею долати проблеми стосовно цифрового аспекту?

Співробітники музею мають сприймати цифровий світ як належне, а не як виклик. Як я вже казав – занурення у діджитал має бути відбуватись максимально природно.

Для нас цей процес почався п’ять років тому, що привело до створення нашого нового веб-сайту. Корисно було зрозуміти, чого хочуть люди, що вони думають про нас і якими є потреби Прадо. Ми працювали з відданою командою співробітників музею, з підтримкою зовнішніх веб-дизайнерів. Що стосується структури, то внесок музейної команди був вирішальним. Відправна точкою було визначити, як люди дізнаються про наш музей і як вони зазвичай користуються нашим сайтом. Враховуючи індивідуальність використання сайту, відповідно до різних типів відвідувачів (вчитель, турист з сім’єю, іспанська бабуся тощо), ми зосередилися на різних для кожного причинах і бажанню зрозуміти емоційний та функціональний зв’язок між ними та музеєм. Якщо причина відвідування сайту має емоційний характер, відвідувач шукатиме інформацію, яка більше пов’язана з Прадо як з брендом, його історією. Наприклад, якісь спогади: «Я відвідував музей зі своїм батьком, коли був дитиною …». Коли причини функціонального характеру — відвідувач шукатиме інформацію щодо покупки квитка, завантаження артефактів колекції, пошуку детальної інформації про художника тощо. Ми працювали над тим аби знайти точки перетину функціонального та емоційного аспектів, навколо яких все рухається. Потім ми проаналізували дані по навігації по сторінкам сайту і зрозуміли, що у наших відвідувачів в Інтернеті в середньому дуже міцний зв’язок з творами музею. Це важливий фактор для планування структури та дизайну нашого сайту.  Ось чому наш сайт зосереджений на цьому. Коли ви дізнаєтесь про наш музей, ви автоматично знайомитесь з роботами Гойї, Веласкеса та багато інших. Є музеї, які покладаються на бренд та освітні програми, а не на колекції:  Галерея Тейт  та Гуггенхайм — лише два з таких. В основі комунікації цих музеїв повідомити спершу про безліч заходів і лише потім про колекції.

Які компетенції потрібні для того, аби зміни пройшли безболісно?

Це більше ніж просто набір навичок і здібностей, це специфічна ментальність і бажання. Сучасні  музейні професіонали повинні сприймати цифровий світ як одну зі своїх цілей. Цей сектор потребує поєднання навичок, знання історії мистецтва, інформатики, загальної історії, спілкування, інтернет-маркетингу, культуру управління. Мій ідеальний персонал повинен знати, як користуватись HTML-кодом та різними комп’ютерними програмами, але також і мати ступінь у мистецькій сфері, нам потрібні люди, що вміють генерувати контент. Сьогодні моя команда налічує 8-9 осіб.

Як ви набираєте співробітників у ваш музей? Хто ваш ідеальний кандидат?

Наш ідеальний кандидат повинен мати широкий світогляд, в тому числі у діджитал сфері. Важливо, щоб вони знали наші колекції, нашу історію та нашу діяльність так само, як знають, де вони живуть. Вони відіграють роль посередника між двома світами: Прадо і зовнішнім світом. Їм необхідно вміти використовувати доступні сьогодні цифрові інструменти так само, як було потрібно вміти писати звіти та іншу документацію кілька років тому.

Які найважливіші спеціальності у музейному секторі зараз виникають?

Враховуючи те, що я вже сказав, я вірю в те, що скоро з’явиться така професійна фігура, як  цифровий куратор.

Всі відповіді від 10 музеїв англійською можна прочитати тут

Слідкуйте за нашими перекладами від Каті Потапенко

Фото з сайту музея

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *