Понад хмарами зі Star&Orchestra

Цьогорічний сезон концертів під загальною назвою Star&Orchestraу Caribbean Club відкрив. Улюблені пісні тих, хто закінчував школу між 2000 і 2010-м, їхніх батьків та їхніх дітей, отримали нове джазове життя. Шкода, що не можна знайти саме ці версії у записі: вони гарантовано перевернуть ваші уявлення і про джаз, і про творчість Положинського.

І справді, деякі було нелегко впізнати одразу, навіть самому Олександрові, який почав співати один текст, а потім згадав, що це мала б бути інша пісня.

Всидіти на місці було складно, враховуючи, що Олександр сам постійно рухався, що виглядало дуже доречно і водночас по-новому, адже джазове аранжування спонукає на абсолютно іншу манеру танцю, аніж звичні стрибки під репкор. І хоча більшість пісень, традиційно, сумні, але джазове аранжування додає оптимістичності навіть «Напишу смс». Наша редакція зробила висновок, що джаз, особливо наживо, це найкращі ліки від осінньої депресії, із ним хочеться жити.

Дівчатка від 16 (і трошки більше) задавали тон всьому залу, і продемонстрували стару школу, танцюючи всі 2 години концерту. Іще один доказ того, що вік – це просто ілюзія.  Дівчата танцюють, хлопці п’ють. Схема незмінна.

До речі, щодо аудиторії: вона була прекрасна, врівноважена, спокійна, витончена, без черг будь-де, приємно там знаходитись. Щоправда, не можемо не гадати про хулігана у віці, що несамовито стрибав, співав, і горлав «Дякуємо друзі!» після кожної пісні так, наче то він співак і дякує аудиторії зі сцени. Врешті, дівчата не витримали і таки ввічливо завважили, що не варто так кричати, і він (наче) так само ввічливо вирішив, що дівчат на таких гострих підборах краще послухатись.

Цікаво: усі відвідувачі концерту тепер стовідсотково запам’ятають, хто така Дарія Білодід. Олександр з оркестром представили коротеньку композицію, присвячену дівчині, адже саме у день концерту Дарія завоювала титул чемпіонки світу з дзюдо. При цьому, сімнадцятилітня українка стала наймолодшою чемпіонкою світу у цьому виді спорту в історії, як серед жінок так і серед чоловіків.

Атмосфера Caribbean як завжди чудова – хто хотів танцював, хто хотів сидів, хто хотів пив. Для джазових концертів це чи не найкраще місце в Києві. Дорікнути можна, хіба що, погано виставленими моніторами – першу половину концерту Олександра було ледве чути. Ближче до середини, чи то звукорежисер виправився, чи то просто вуха звикли.

За поведінкою Положинського на сцені було спостерігати так само цікаво, як і власне слухати музику. Якщо метою було трохи подовжити літо, яке і так вирішило цьогоріч у Києві суттєво затриматись – йому це вдалось. Олександр пропонував водичку під час виступу дівчатам вокалісткам оркестру (ніби деталь, але про щось говорить), досить інтелігентно розважав публіку між піснями, звертав увагу на музикантів оркестру, щоб всі запам’ятали і їхні імена також. Цікаво, чи то костюм так впливає на людину, чи то Олександр справді еталон ввічливості? Аби дізнатись, доведеться сходити ще на один його концерт.

З нетерпінням чекаємо на продовження проекту Star&Orchestraз іншими зірками української музики. Це те, що може здивувати, а ми останнім часом, майже розучились дивуватись.

У захваті від концерту Катя Потапенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *