Forestieri. Імерсивне шоу у Музеї Михайла Грушевського

Редакція Cedra вже давно записалася у поціновувачі  проектів Тетяни Василькевич і її команди. Про імерсивне шоу у Музеї Булгакова ми вже писали. Тепер мова піде про Імерсивне шоу в Музеї Грушевського.

Аліса Семенова

Декорації. Актори. Костюми

Слід зауважити, що автори поставили перед собою дуже амбітне завдання. Погодьтеся, відтворити в невеликому триповерховому будинку львівський вокзал, карнавал у Венеції, катакомби перших християн у Римі, зали Ватиканських музеїв і багато чого іншого не легко. І це вдалося! Багато в чому завдяки декораціям, що перетворили променад різними локаціями музею у справжню подорож. Хто б що не говорив, а деталі завжди важать багато.

До акторського складу претензій немає, а голос Олексія Дідика (Михайло Грушевський) насправді зачарував. Органічно виглядали не тільки головні персонажі, а й масовка. Костюми підібрані чудово. Особливо сподобалися різноманітні аксесуари — вінтажні брошки, валізки і таке інше. Це знову про те, якими важливими є деталі.

Дарія Сухоставець

Що основне у будинку?

Як на мене, це атмосфера (наскільки б банально не звучало). Пам’ятаєте перші слова Графа Дракули з роману Брема Стокера: «Заходьте та залиште тут частину свого тепла»? — І ви одразу розумієте, куди потрапили та яким є господар. Звісно ж у будинку Грушевських ніхто не зажадає витягти вашу енергию та попити крові, але ви з власного бажання залишите там частинку себе, а натомість  отримаєте цілий світ. Щось особливе та особисте відтепер лишиться у вашій душі. Це трапиться із вами після першого ж кроку на територію садиби, якщо ви будете уважні та сповнені надій.

Звісно, що у Forestieri не зовсім домашня атмосфера, адже це подорож за кордон. Але ці відчуття все одно присутні у виставі, бо подорожуватимете ви із безпосередніми мешканцями будинку, а дім — це завжди не місце, а люди.

Для початку я б порадила обрати собі образ: хто ви сьогодні — ексцентрична полячка, малорос із Харкова чи просто українець, що забажав подорожувати із родиною? Якщо не можете визначитися, то вам допоможуть актори, яких буде не мало. Наприклад, я б була ромкою із Неаполя. Варіантів буде досхочу — у цьому імерсивному шоу велика кількість акторів та ролей.

Головні герої — подружжя Грушевських зі своєю донечкою, а також їхні супутники у подорожі. У тому числі і ми — гості.

Олексій Дідик, ака Михайло Грушевський, прекрасно вжився у роль. Його голос, постава, поведінка — час від часу починаєш вірити, що спілкуєшся з відомим істориком. Показово, що він не виходить із ролі навіть після вистави. І, скажу вам, селфі із Грушевським — це безцінно.

Марія Тітімець, ака Марія Грушевська (Вояківська), як виявилося, не професійна акторка. Це для нашої редакції стало новиною, бо вона прекрасно передала образ, що склався у нас про молоду львівську пані Грушевську, професорську дружину.

Окремо варто звернути увагу на Катрусю Кульчинську, яка зіграла роль маленької Катерини Грушевської. Дівчинка стала провідником у світ магії, адже саме завдяки її уяві оживали античні скульптури та герої картин. Буквально.

«Дратувальний елемент» — малорос із Харкова — ідеально впорався зі своїм завданням. Кажуть, що він найбільш непостійний характер вистави, тому якщо вирішите відвідати її вдруге, то обов’язково знайдете багато нового.

Окрім акторів у дійстві беруть участь також співробітники музею, і вони виглядають дуже доречно та органічно.

 

Одна невлучна деталь костюму може зруйнувати всю виставу. Тож довго говорити про зовнішній вигляд не буду, скажу тільки те, що вони вдалі. Увага приділена навіть взуттю —  у танцівниць воно однакове та «античне».

Імерсивне шоу у музеї Михайла Грушевського — це подорож Італією у межах одного будинку. Дім постійні відвідувачі не впізнають. Скоріше, вони згадають свої подорожі до Риму та Венеції. Це вдалий приклад, коли музей виходить не тільки за межі власних стін, але і за місто, у якому розташований. Важливо, що дотримані усі правила поведінки у просторі — жоден експонат не постраждав, і не опинився під загрозою. Особливо вдало було використано залу засідань музею. Обійдемося без спойлерів, але натякну, що це пов’язано із дорогою та транспортними засобами.

Режисура та робота хореографа помітні: вистава виглядає цілісно, розвивається лінійно — немає зайвих діалогів та героїв. Уява гармонійно переплітається із фактажем. А сюжетна основа — «По світу» Михайла Грушевського — доволі об’ємна річ, яку вдало скоротили, але по завершенню дійства захочеться прочитати все повністю. Також варто пам’ятати, що у шоу задіяний лише один професійний актор, а «сцена та декорації» незвичні і для глядачів, і для виконавців.

Поворот не туди

Ми були першими подорожніми на виставі, але навіть наше прискіпливе око не помітило промахів. Єдине, що не сховалось, це одна зайва прохідка вздовж галереї античних скульптур. Безперечно прекрасні образи та хороший текст, але зайві підйом та спуск сходами.

Але наша подорож не завершується: разом із героями ми повертаємося, ні не до Києва, а на вілу у Львові. Де нас і частують традиційною для Музею Михайла Грушевського кавою із печівом.

А потім все ж доводиться виходити із ХІХ у ХХІ століття. На вулицю Паньківську у Києві та чекати нових Імерсивних шоу у музеях Києва.

Фото: Аліса Семенова

 

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *