12 найкращих сцен, знятих у музеях

Чи пам’ятаєте ви фільми, у яких у музеях відбувалися ключові події? Чи, можливо, культові сцени, що знайшли відображення у поп-культурі? Нам буде цікава ваша думка. А поки що пропонуємо ознайомитися із нашим топом сцен у музеях.

Ван Гог у Музеї д’Орсе у Парижі (“Вінсент та Доктор”, серіал “Доктор Хто”)

Варто сказати, що у мене особливе ставлення до пана Вінсента: я завжди цінувала його кольори, але одним із моїх улюблених художників він став саме після цієї серії шоу. Під час перегляду сцени у музеї я завжди плачу, і мені байдуже чи це справжній художник, чи цілком та повністю вигаданий сценаристами персонаж.

Сцена у музеї дуже емоційна. По-перше, музей згадано за назвою, показано з кількох ракурсів. Варто зазначити, що не всі картини у кадрі знаходяться у д’Орсе, але це вже другорядний момент. Зали з роботами Ван Гога виглядають саме так, як і у реальному музеї. Окремо знімаю капелюха перед прекрасним Біллом Найї.

У списку за найзворушливішу зустріч митця з його шанувальниками.

Кілмонгер у Національному музеї афроамериканської історії та культури (“Чорна пантера”)

Музей придбав кілька предметів з фільму “Чорна пантера”, в тому числі костюм героя, у який вбирався актор Чедвік Боузман; частковий сценарій зйомки, підписаний Райаном Коглером (співавтором, режисером), Кевіном Файге (продюсером, президентом Marvel Studios), Муром (виконавчим продюсером) та Джо Робертом Коулом (співавтором, продюсером); і 24 фотографії з високою роздільною здатністю. Плани демонстрації об’єктів розглядаються музеєм.

У лютому музей Ерла У. та Аманди Стаффорд афроамериканських медіа-мистецтв (CAAMA) організував публічний показ фільму в музеї. CAAMA демонструє колекцію динамічних зображень музею, зміну виставкової програми нерухомих і рухомих зображень, публікацій та публічних програм, а в жовтні відбудеться урочистий Смітсонівський афроамериканський кінофестиваль (СААФФ).

Джон Вік у GNAM, Viale delle Belle Arti (“Джон Вік: Частина 2”)

Дуже не музейна, але яскрава сцена. Жоден з експонатів не постраждав під час зйомок. А от прихильники фільму вже пройшлися місцями бойової слави героя, завітавши і до музею. “Джон Вік” ще не став культовим фільмом, але вже вважається особливим представником поп-культури.

Ферріс Бюллер та його друзі у Інституті мистецтв у Чікаго (“Ферріс Бюллер бере вихідний”)

Куди б ще могли піти підлітки, прогулюючи уроки? – Звісно у музей! Мені дуже імпонує такий посил до молодшої аудиторії. Сцена вважається культовою у світовому кінематографі. Існує безліч відсилок на неї. Похід у музей – це зіставлення знаменитого мистецтва та реакції головних героїв. У деяких випадках символи є дзеркалами дій персонажів, а в інших – діаметрально протилежними.

Кейт Міллер у Музеї Метрополітан (але не зовсім) (“Одягнений для вбивства”)

Напружена сцена, але дуже гарна. Ми, як і героїня, не знаємо, хто за нею стежить. Рухаємося із зали до зали. Цікаво обрані картини, на яких концентрується камера – вони здебільшого темні та тривожні.

Незважаючи на те, що вона заходить у Метрополитан музей у Нью-Йорку, інтер’єр – Музею мистецтв Філадельфії. 

Роберт Ленгдон та Софі Нево у Луврі (“Код да Вінчі”)

Ця сцена вже також встигла стати культовою. Звісно, що мертві тіла та нічні вторгнення – не плюс для репутації музею. А от таємниці та загадки вже на віки створили чергу біля Мони Лізи. Що може сказати музейний комунікатор про цю сцену: музей названо, проходка залами гарна, фанати фільму точно завітають повторити маршрут (ніби Лувру була потрібна зайва реклама).

Герої Хічкока у Британському Музеї

Перший звуковий фільм Альфреда Хічкока. Це історія Аліс Уайт, яка вбиває чоловіка у процесі самооборони і приховує злочин. Її починають шантажувати. Драма “підіймає голову” у сценах у Британському музею, у його круглій читальній залі (змінено планування у 1997 р.) та його виставкових площах. Насправді, було надто темно, щоб знімати всі сцени у музеї, тому Хічкок зняв дію у студії на прозорі плівки, як фони.

Подальші музейні сценки Хічкок знімав у Національній галереї Вашингтона – фільм “Незнайомці у потязі” (1951), у палаці Сан-Франциско – “Честь легіону в Вертіго” (1958) та у Національній галереї мистецтв у Берліні – “Розірвана завіса” (1966).

Пара у Музеї Квінсу (“Переддень Нового року”)

Герої Зака Ефрона та Мішель Пфайфер буквально подорожують інсталяцією. Музей здається дуже живим та інтерактивним. Не кращий фільм, але дуже непогане зображення музею.

Джеймс Бонд зустрічає Кью у Національній галереї Лондона (“007:Координати “Скайфолл””)

Дуже якісна сцена. Вона легко запам’ятовується. Це і представлення нового героя, і встановлення стосунків із головним персонажем франшизи, і прекрасний музейний діалог про картину Тернера.

Q: Сумно дивитися на цю картину. Могутнє бойове судно за непотрібністю йде на металобрухт. Але час невблаганний, чи не так? А що бачите ви?
Джеймс Бонд: Величезний корабель. Вибачте.
Q: 007, я ваш новий асистент.
Джеймс Бонд: Це якийсь жарт?
Q: Тому що я не в білому халаті?
Джеймс Бонд: Тому що ви занадто юні.
Q: Моя зовнішність навряд чи має значення
Джеймс Бонд: Ваш досвід — має.
Q: Вік — це не гарантія успіху.
Джеймс Бонд: А молодість не гарантія свіжих рішень.
Q: Всього за один вечір я можу доставити їм більше неприємностей, сидячи в піжамі перед ноутбуком, ніж ви за рік оперативної роботи.
Джеймс Бонд: Тоді навіщо потрібен я?
Q: Все-таки іноді треба і постріляти.
Джеймс Бонд: Ну або побігати. Адже в піжамі далеко не втечеш. Q.

Кураторка Музею Соломона Гуггенхайма у Нью-Йорку та її кавалер (“Одного разу у Римі”)

Дуже порадувало, що героїня цього ромкому – кураторка у музеї. Одразу сподіваєшся, що він там займе одну з ключових ролей. Але ні, ключовою стала скоріше любов до роботи, що теж непогано – дуже любити свою роботу у музеї. Сцен, насправді, було декілька, але ми обрали саме цю, адже вона є важливою сюжетною аркою персонажа (так, таке буває у романтичних комедіях).

Томас Краун у Метрополітан музеї у Нью-Йорку (“Афера Томаса Крауна”)

Герой Пірса Броснана – ексцентричний мільйонер, котрий дарує полотна музею та одночасно геніально уводить з-під носа у охорони безцінне полотно Моне. Не краща реклама охоронної системи музею.

Насправді ж, це ремейк фільму 1968 року, де дія відбувалась зовсім не у музеї, а у банку. Як на мене, музей – однозначно кращий вибір (і хай пробачать мене працівники банківської сфери).

Алан та Музейна Дівчина у Сан-Франциському музеї сучасного мистецтва (“Зіграй це знову, Сем”)

Доволі депресивна сцена у музеї. Після зустрічі з кількома нерозумними жінками, Алан вирішив відвідати художній музей, сподіваючись зустріти там “інтелектуалку”. Це не зовсім той романтичний зв’язок, на який він сподівався. “… Але що з приводу п’ятниці?”

Кіно передивлялася Дарія Сухоставець, і зробила висновок, що найпривабливіші музеї для кінематографу – художні та природничі. А Метрополітан музей – просто зірка)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *