Картини у кадрі

Редакція Cedra вже писала про музеї у кіно. Але часто режисери використовують у своїх роботах окремі твори мистецтва, які перегукуються із конкретною сценою або й узагалі із основним посланням фільму. Редакція підібрала для вас партію фільмів, у яких таких послань можна знайти навіть декілька.

Катя Потапенко

Джеймс Бонд, координати Скайфол (2012)

Ця частина пригод Джеймса Бонда демонструє одразу декілька шедеврів мистецтва. Звісно, у сцені у музеї можна побачити цілу колекцію – «Останній рейс корабля «Відважний», Уільяма Тернера (проводите паралелі із сюжетом, правда?) та  «Експеримент із пташкою у повітряному насосі» Джозефа Райта, але про сцену у музеї ми вже писали тут.

Не менш (а може навіть і більш) відомі полотна з’являються у цій стрічці поза музейними стінами. Чого варта хоча б «Жінка з віялом» Амадео Модільяні (1919) на 48-мій хвилині!

Це та частина фільму, де дія відбувається у Шанхаї. Северин використовує крадену картину як приманку у плані вбивства, у результаті чого потенційний покупець картини застрелений. Цікаво те, що ця картина і справді була вкрадена з галереї Музею сучасного мистецтва у Парижі, 19 травня 2010 року. На сьогодні її місцезнаходження невідоме, але існує припущення, що вона у Китаї.

Ця картина є не лише натяком на реальну історію, але також і своєрідним внутрішнім жартом, кивком  першому фільму Бондіани, 1962 року. Там ми можемо побачити «Портрет Герцога Веллінгтона» Франциско Гойї, який було вкрадено у 1961 році з Національної галереї у Лондоні.

А у кабінеті Ральфа Файнса (тобто М) висить «Судно «Перемога» у Трафальгарській битві», британського художника реаліста Томаса Баттерсворта (1825 рік).

Битва під Трафальгаром (21 жовтня 1805) була військово-морським бойовим актом Британського Королівського флоту проти об’єднаних флотів французьких і іспанських військово-морських сил під час війни третьої коаліції (серпень – грудень 1805) наполеонівських воєн (1803–1815).

Битва була найважливішою військово-морською перемогою британців. Двадцять сім британських кораблів на чолі з адміралом лордом Нельсоном на борту HMS Victory розгромили тридцять три французькі та іспанські кораблі під командуванням французького адмірала П’єра-Чарльза Вільнева біля південно-західного узбережжя Іспанії, на захід від мису Трафальгар. Франко-іспанський флот повністю втратив двадцять два судна, не знищивши жодного британського. Проте саме у ході цієї битви Нельсон був смертельно поранений французьким снайпером. Нельсон помер при Трафальгарській битві, так само, як і М у Скайфолі.

До речі, ця сама картина висить і у вже згаданому раніше першому фільмі Бондіани, також у офісі М.

Мітка часу появи картини – 02:17:28

Волл-стріт: гроші не сплять (2010)

«Сатурн, що пожирає своїх дітей» легендарного іспанського художника Франциско Гойї (1823), що відноситься до періоду романтизму творчості художника, з’являється у фільмі на 47-ій хвилині.

Ця міфологічна тема насправді присутня і в самому сюжеті. Один з найбільш шокуючих викривальних аспектів фільму, це асоціація, яка проводиться між корпоративним споживанням і канібалізмом. Гекко говорить: «Батьки – це кістки, об які діти гострять свої зуби». Картина «Сатурн, що пожирає своїх дітей» висить у кабінеті, що належить бізнес-супернику виконавчого директора.  Вона також з’являється вдруге у сцені на 01:52:48.

Оригінал картини знаходиться у музеї Прадо, Мадрид.

Я Легенда (2007)

«Зоряна ніч», Вінсента ван Гога (1889) –  легендарна картина, з якою у більшості з нас в першу чергу і  асоціюється пост-імпресіонізм ( і один головних експонатів Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку) у фільмі висить прямо у вітальні, над телевізором. Її, зокрема, можна побачити у сцені на 01:05:33, коли Ітан дивиться «Шрека».

У листі до Емілії Бернарду (1888)  ван Гог висловив бажання написати нічне небо, і задавався питанням, чи зможе він досягти бажаного результату, малюючи з натури як імпресіоністи. «Напевно, уява – це навичка, яку ми маємо розвивати, і це єдине, що може привести нас до відображення більш піднесеної, співчутливої природи…Зоряного неба, наприклад».

Можливо, менш відома мешканка МоМА, «Спляча циганка» (1897) наївіста Анрі Руссо, висить у цій сцені поруч із ван Гогом.

Проте «Зоряна ніч» не єдиний ван Гог у цьому фільмі. «Дорога з кипарисом і зіркою» 1890-го року (оригінал якої знаходиться у Нідерландах, у Музеї Креллер-Мюллер) з’являється на 01:14:31. На обох згаданих картинах голландця присутні кипариси, які у художній традиції є символом трауру та кладовища. Сам ван Гог щодо цього писав: «Коли я дивлюсь на зірки – я завжди мрію. Чому, питаю я себе, сяючі крапки на небі не можна порівняти, наприклад, із чорними крапками на мапі Франції? Так само, як ми обираємо потяг, щоб дістатися до Руану, ми обираємо смерть, аби дістатись до зірки».

Титанік (1997)

Одну з картин циклу «Водяні лілії», Клода Моне (1905) можна побачити на 01:24:15. Сцена, у якій Джек  оглядає кімнату Роуз, впізнає і захоплюється картиною. Ніжність і трагічність картини передає характер кохання головних героїв.

Це одна з картин, яку Роуз везла із собою на кораблі, хоча в реальності полотно ніколи не потрапляло на жодне судно.

«Зірка» («Танцівниця на сцені»), Едгара Дега (1878) з’являється у сцені на 01:12:13. Це ще одна картина, мешканка Музею д’Орсе, яку Роуз взяла на корабель і поставила у спальні біля дзеркала. Так само як попередня, картина ніколи не подорожувала на кораблі.

«Юні леді з Авіньону», Пабло Пікассо (1907), о 00:28:41. Після того, як Роуз сідає на корабель, ми бачимо оригінальні картини тоді маловідомого художника Пабло Пікассо. Кел (Білллі Зейн) коментує, що цей художник ніколи не буде нічого вартий. Це очевидний елемент гумору у фільмі. До того ж, на картині зображені проститутки у борделі, що є своєрідним символом зради Роуз. Зараз вона виставлена у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку.

Північ у Парижі (2011)

Експонат Музею Метрополітен у Нью-Йорку «Гертруда Стайн», Пабло Пікассо (1906) з’являється на 00:34:54. У цьому фільмі Вуді Аллена портрет висить у кабінеті самої Гертруди Стайн. Гіл та Хемінгвей відвідують Гертруду, і заводять діалог з Пікассо про іншу його картину. Цікаво, що Пікассо малював портрет своєї патронеси Гертруди набагато довше, ніж він робив це зазвичай. Тіло, фігура лишались тими самими, але голова перемальовувалась багато разів. Вважається, що саме експерименти з головою на цій картині допомогли Пікассо знайти свій шлях до кубізму.

«Купальниці» Поля Сезанна (1894) з Філадельфійського музею мистецтва також з’являється у кабінеті Гертруди за спиною Пікассо, о 00:35:03. Факт появи цієї картини у кабінеті скоріше за все має на меті показати походження натхнення Пікассо. У серії «Купальниць» Сезанн концентрувався на застиглому житті, пейзажах, оголених портретах.

Останній нащадок Землі (2006)

У цьому  науково-фантастичному фільмі Альфонсо Куарона можна побачити найвідомішу картину Пікассо. «Герніка» (1937) – політичне твердження, намальоване, як реакція на знищення нацистами баскського міста Герніки, протягом іспанської громадянської війни. Апокаліптичність «Герніки» перегукується з антиутопічним лейтмотивом стрічки. Час появи картини – 00:18:11. Оригінал знаходиться у Музеї сучасного мистецтва королеви Софії, Мадрид.

V означає вендета (2005)

На той час ще брати Вачовськи вписали у сюжет стрічки безліч творів мистецтва, серед яких і «Дорослішання», Едварда Мунка (1894) на 00:40:51. У цій сцені Іві розповідає В історію своїх батьків. Вона хоче змінитись з допомогою В. Експресіоністське «Дорослішання» зображає підлітковий образ тіла і підкреслює його фізичний вимір. Живопис – це своєрідний фон і символ психічної трансформації Іві.

«Створення Адама Елохімом», Вільяма Блейка (1795), на 00:26:54. Релігійний символізм картини перегукується із сюжетом – у цій сцені Іві прокидається у схованці В. Перше, що вона бачить, це картина Блейка. На ній також зображений великий черв’як,  який обвився навколо Адама і символізує світ болю та смутку, спокуси Диявола, а також факт, що люди споконвічно пов’язані з гріхом та корупцією – те, проти чого бориться В.

«Портрет подружжя Арнольфіні» Яна ван Ейка (1434) – один з яскравих символів голландського мистецтва епохи Ренесансу. Іві прокидається у сховищі В (00:27:30), оточена забороненими художніми творами, які В забрав з Міністерства Неприйнятних Матеріалів, як цей весільний портрет. Тут може виникнути питання: чому  реакційний християнський уряд заборонив «благочестиві» шедеври минулого? Це просто, кажуть Вачовські: консерватори ненавидять мистецтво.

Шедевр Ренесансного мистецтва «Бахус та Аріадна» Тиціана (1520). У сцені на 00:35:51.  Іві спить у сховищі В. Вона прокидається через звуки битви. Тиціан зобразив покинуту Аріадну, коли її знайшов на острові бог виноробства Бахус. Бахус вискакує з колісниці, щоб викрасти її. Сцена з картини паралельна тому, що Іві, яку теж викрали, з’явилася в сховищі В.

Оригінал знаходиться у Національній Галереї, Лондон.

  • Бетмен (1989)

«Фігура з м’ясом» Френсіса Бекона (1954) – 01:00:36.

Легендарний «Бетмен» Тіма Бартона може похвалитися не лише найзірковішим складом, який можна собі уявити на кінець 80-х (Майкл Кітон, Джек Ніколсон, Кім Бесінгер), а й присутністю картини одного з найдорожчих художників у світовому мистецтві – Френсіса Бекона.

Картина у стилі експресіонізму показана у сцені, де Джокер зі своїм поплічником знищує кілька шедеврів мистецтва. Джокер раптово «пожалів» «Фігуру з м’ясом», і каже: «Мені вона ніби подобається, Боб. Залиш її». Пізніше Джек Ніколсон у сцені з Кім Бесінгер має діалог, в якому заявляє, що він «перший у світі повноцінний вбивчий художник».

Картина є частиною постійної колекції Інституту мистецтв у Чикаго. До речі, саме картина Френсіса Бекона (щоправда, не ця, а «Три етюди Люсьєна Фрейда») встановила рекорд з вартості у 2013 році – вона була продана на відкритому аукціоні Крістіс за 142 мільйони доларів. Сьогодні рекорд належить Леонарду да Вінчі і його картині «Спаситель світу», проданій у 2017 році за 450 мільйонів доларів.

Ноттінг Хілл (1999)

Постер картини «Наречена», Марка Шагала (1950) висить на стіні кухні героя Х’ю Гранта – Вільяма Такера (01:09:38) у одній зі сцен культової романтичної комедії. Пізніше головна героїня дарує Вільяму справжню картину з постеру. Згідно зі словами режисера Роджера Майкла, у статті Entertainment Weekly, картина була обрана тому, що сценарист Річард Кьортіс був фанатом Шагала, і тому що «Наречена» зображає «прагнення до того, що втратив».

Продюсери замовили репродукцію спеціально для фільму, проте спочатку мали отримати дозвіл від власників картини, а окрім цього, ще й спеціальне підтвердження від Британського товариства з авторських прав на дизайн та художні твори.

До того ж, за словами продюсера Дункана Кенворті, «… ми повинні були погодитися знищити її (копію полотна). Вони були стурбовані тим, що якщо наша фальшивка буде занадто гарною, вона може плавати ринком і створюватиме проблеми». Деякі експерти зазначають, що це полотно може коштувати від  500 000 до 1 мільйона доларів. Воно було продано у 2003 році на аукціоні Крістіс за трошки більшу суму.

Оригінал знаходиться у приватній колекції у Японії.

Ефект метелика (2004)

Одна з найвпізнаваніших робіт Сальвадора Далі «Постійність пам’яті» (1931) з’являється у сцені на 01:28:16. Картина зображує кишеньковий годинник, що тане і перетворюється на м’яку матерію. Вона втілює теорію Далі про «м’якість» і «твердість», яка була центральною для його мислення того часу. М’які годинники є несвідомим символом відносності простору і часу, сюрреалістичної медитації,  краху наших уявлень про фіксований космічний порядок. Сам Далі казав, що м’які годинники є сюрреалістичним сприйняттям сиру камамбер, що плавиться на сонці. Проте сценаристи фільму надають перевагу не такій прозаїчній інтерпретації, пов’язуючи сенс картини із теорією відносності Ейнштейна.

Знаходиться у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку.

Ще одна картина Далі – «Сон» (1937) з’являється у першій частині фільму, о 00:28:47. «Сон» був намальований для Едварда Джеймса, британського мільйонера, який був патроном Далі з 1936 по 1939 роки. «Сон» зображає сюжет, що найбільше захоплював сюрреалістів – світ снів. Вони вірили, що образи, які  народжує свобода підсвідомості, можуть бути використані у творчості.

 «Сон» – це візуальне зображення тіла, яке перебуває у стані сну, як би в окремому стані буття. Голова підпирається над землею рядом дерев’яних милиць. Рот, ніс, а також очі – все тримається на місці милицями, що свідчить про те, що голова може розпастись, якщо їх прибрати. Милиці були звичним явищем у роботі Далі, а осучаснений їх варіант грав значну роль у кінострічці.

А які картини у улюблених кінофільмах помітили ви? Гадаєте, вони є частиною сюжету?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *