Дивно – це добре: Том Оделл в Києві

Молодий Елтон на щастя багатьох фанаток таки приїхав у Київ незадовго до дня закоханих. Концерт вдався, і привів редакцію Cedra до деяких не зовсім очікуваних висновків. І поки усі говорили про освічення на сцені, ми ділимось дещо іншими спостереженнями.

Артист

Схудлий Том, у чорному костюмі, улюбленій болотяній сорочці, втілив у собі всі риси ідеального сучасного артиста. Прекрасне володіння голосом і інструментом, вміння вдало зімпровізувати і упіймати настрій аудиторії, проявити почуття гумору і змусити публіку відчути, що її поважають – те, що поки що, на жаль, відрізняє Оделл від більшості виконавців. 

 З топ-цитат, які музикант кидав у публіку, редакція обрала наступні:

“What am I doing? It’s so strange. Strange is good” (Що я роблю? Це так дивно. Дивно – це добре)

“I have marriage on my mind. Dunno why” (В мене на думці шлюб. Не знаю, чого б це)

“I like your colorful buildings” (Мені сподобались ваші насичені кольором будівлі)

Скромно почавши концерт у майже повній темряві, не роблячи пауз між піснями, демонструючи класичну фортепіанну школу, та стримано жартуючи, Оделл поступово перейшов до співання із фанами, особистих історій, бродіння по глядацькій залі, сидіння на підлозі, і кидання стільців. Особливим елементом гумору були намагання видряпатись на рояль (не завжди успішні, що явно було не заплановано). Завдяки зовнішній простоті і безпосередності, з аудиторією було встановлено тісний контакт, навіть тактильний. Складалось враження, ніби друзі запросили Тома пограти на вечірці у андерграундному клубі провінційного містечка.  І він такий: ну лааадно.

Образ молодого Елтона Джона не покидав думок редакції, адже це чи не єдиний виконавець з ким можна порівняти Тома Оделла, а особливо у частині, коли він грав бугі і хитав ногами за роялем. Ближче до кінця виступу, насвистуючи, Оделл вирішив ще більш елегантно позагравати з публікою, виконавши кавер на «До Елізи» Бетховена та «Imagine» The Beatles. 

Публіка

Наші овації!

Аудиторія поводилась відповідно до події, розхитуючись повільно, але впевнено, поступово переймаючись емоціями, як і сам Оделл. 

Флюїди доброти призводили часом до таких чудових вигуків серед аудиторії як: «Вибачте, що я вас обнімаю», «Гарно співає дівчинка. В Україні взагалі всі гарно співають», і фаворит редакції: «Ой, вибачте, будь ласка, я на вас трохи присіла! – Та я наче трохи не проти». 

Навчена українським концертним досвідом публіка стягнулась вже під виступ самого Оделла (тобто, ближче до 21:30. Нагадаємо, концерт було анонсовано на 20:00). Чемно стояли в черзі, чемно спілкувались з персоналом, чемно плескали й підспівували, майже не штовхались, і так само чемно, без фанатизму, викликали музикантів на один запланований біс (адже всі знають, що концерти цього хлопця мають закінчуватись піснею «Another love»).  

Словом, публіка також є певним відображенням артиста. А така публіка як на концерті у Києві – справжній комплімент для Оделл. 

Локація

На цей раз Стереоплазі можна пробачити розташування, топорність приміщення і жару всередині, адже очевидних плюсів було набагато більше. Все ж таки, що б там не казали завсідники клубів, а тільки в Стереоплазі можливо чітко розчути абсолютно всі слова виконавця (якщо знаєш мову) навіть на задвірках фан зони (подивимось, що буде із Disturbed). Монітори були виставлені вдало, і роботу зі звуком оцінили всі. І нехай на відеозаписах, як це найчастіше трапляється, звукова доріжка досить сумбурна, проте наживо все було на висоті.

Чи то квитків продалось небагато, чи то так було задумано, але навдивовижу, людей було в міру багато. Достатньо, щоб чути хор підспівувань і водночас не відчувати себе як у метро у час пік. 

Окремі вітання роботі гардеробу та сек’юріті. Цивільніше, ніж вони, працюють лише в опері. 

Мінімалізм сцени, про який редакція писала в анонсі, прекрасно гармоніював із цією локацією. Невелика сцена виглядала ідеально наповненою, хоча крім чотирьох музикантів та роялю на ній нічого не було. 

Враження

Стриманий, інтелігентний і водночас дуже привітний і відкритий Одел і справді викликає щиру симпатію. Цьому неймовірно сприяє робота з аудиторією на рівні бога. Все йшло за сценарієм концерту середньої камерності зірки групи В. 

Гарна імпровізація потребує годин ретельної підготовки.Тут, очевидно, знадобились тижні.

Трошки видавали його музиканти та помічники, які блискавично переймали імпровізації і допомагали – протягувати шнури, міняти мікрофони і не виявляли жодних емоцій, які можна було б трактувати як здивування. 

Хрестоматійний концерт. Справді. 100% потрапляння із настроєм, стилем, ритмом, тривалістю, аудиторією і високий рівень професіоналізму музикантів дає у сумі один із найкращих концертів іноземних виконавців в Україні за останній рік. 

Вже знаю, кого запрошу грати на своєму весіллі. 

Текст та відео: Катя Потапенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *