Весна. Кураж. Базар

Минулої суботи редакція Cedra відвідала весняний Кураж Базар. Приводом стала колаборація проекту з Музеєм Івана Гончара. Ми вперше готуємо матеріал про Кураж Базар, але, вочевидь, не востаннє. З 2015 року він невпинно розвивається, та зрештою перетворився з ярмарку-барахолки насправді цікаву і змістовну подію. І навіть докотився до співпраці з культурними інституціями. Треба зазначити, що Музей Гончара не перший, в минулому свою локацію представляв Національний художній музей України. Така активність не випадкова і викликана не тільки прагненням «піти в народ», а й об’єктивними обставинами: обидва музеї мали виходити за межі своєї локації (в Художньому музеї відбувався ремонт вестибюлю, а в Музеї Гончара після аварії тепломереж немає постійної експозиції).

Тож, 23-24 травня 19-тий павільйон Виставкового центру пережив чергову навалу інтелігентної публіки – хіпстерів, іноземців, студентів, митців, блогерів, та просто киян, які замість сидіти вдома вибрали Кураж Базар.

Катя Потапенко

Стиль

Традиція завжди у моді. Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» доводив це неодноразово (можете почитати враження редакції від святкування Калити). Цього разу результатом плідної співпраці стало оригінальне оформлення однієї з улюблених виставкових подій містян. Всередині та поза павільйоном були створені тематичні фотозони, місця відпочинку стилізовані. Музичний супровід складався з сучасних українських композицій та ремейків народних пісень. Крім того, гурти «Дивина», «Щука-Риба», «Рожаниця» та «Райгородок» влаштував справжній флешмоб у основному павільйоні – весняні переспіви-перегуки, а потім організовували традиційні ігри для всіх охочих. Окрім гуртів, що співають у традиції, на Куражі виступала також популяризаторка бандури Марина Круть у дуеті з Аліною Паш, модні YUKO і KHAYAT.


Варто відзначити дуже вдале оформлення павільйону –  прикрашену стелю, природні елементи, «хенд-мейд» дерева, що вдало вписалися в атмосферу події.

Порадувала і публіка – своєю цікавістю до традиційних колективів, активною участю у розвагах, і загальною (на жаль, не тотальною) вихованістю.

Товари

Традиційно поділені на старе і нове, на Кураж Базарі були представлені, як українські та іноземні бренди, так і барахольщики. Побалувати себе могли любителі етнічних елементів інтер’єру, коміксів, солодкого, шкіряних виробів, фан-атрибутики, вінілових платівок, порцеляни, ретро-моди – словом, для кожного знайшлось щось цікавеньке.

Хоча, варто визнати, що більшість відвідувачів не купувало конкретні речі, а скоріше знайомились із товаром та виробниками – брали візитівки, прицінювались, а виробники, особливо ті, що представлені лише в інтернеті, або маленькі крафтові виробництва, в свою чергу, мали з цього гарну рекламу.

Їжа

Зона фуд-корт, хоч і була невеликою, проте в оформленні виглядала просто і виграшно. Зголоднілим від вражень відвідувачам можна було попоїсти грузинської, індійської, корейської, мексиканської кухні, традиційних бургерів, морепродуктів, і, попри холод, навіть морозива. Всюдисуще сіно на підлозі, і сам ангар фуд-корту створював ілюзію сільського весілля – шатра на дорозі. Столиків всередині не було, лише такі собі стійки, без будь-яких сидінь.

Та різноманіття кухонь не означає різноманіття цін. На жаль, більшість точок харчування пропонували свої товари за ціною в рази вищою ніж у своїх стаціонарних закладах. Але, врешті-решт, Кураж Базар з виставки перетворився на міні-фестиваль, тож і ціни тут фестивальні.

Мінуси, які є завжди

Павільйони ВДНГ, як і корпуси університету Шевченка, через дорогу від нього, збудовані за кубинським проектом – не надто пристосовані до приймання гостей у холодний період року. Кілька труб з гарячим повітрям рятували лише тих, хто стаціонарно стояв поруч із ними.

На противагу неймовірно приємному творчому колективу Куражу, гостей зустрічали дещо агресивні дівчата, які відмовились відповідати на питання, досить грубо розмовляли з відвідувачами, і просто мовчали у відповідь на звертання англійською мовою.

Але все не може бути ідеальним, і ці невеликі недоліки аж ніяк не мають псувати нікому враження від заходу. Редакції Cedra  – не зіпсували.

Аліса Семенова

Простір

Зараз Кураж Базар проводиться в 19-ому павільйоні ВДНГ. Сам івент мав на меті не тільки зібрати хороших людей, але й кошти на відкриття інклюзивного дитячого простору. Таким самим духом просякнута ідея фестивалю: дружність до всіх без виключення. На територію пускають з домашніми улюбленцями, є безліч розваг для дітей. З інфраструктури присутній туалет для людей на візках, але були і деякі недоліки. Пандуси, встановлені на східцях, могли використати хіба-що професійні каскадери, аж ніяк не люди на візках чи батьки з дитячими візочками. Без них було б краще, бо вони заважали, обмежуючи площу сходів, коли ті ж дитячі візочки піднімали на руках.

Я зовсім не в претензії до організаторів, які точно не винні в тому, що павільйон будували тоді, коли про інклюзію чи доступність навіть не чули.

І мені надзвичайно імпонує, що Кураж Базар сповідує дружнє ставлення до всіх. Хочу побажати організаторам виграти грант, або знайти спонсора, щоб допоміг привести будівлю до відповідних стандартів.

Ярмарок

Що ж до самого ярмарку, він виявився напрочуд організованим і цікавим. Ми звернули увагу на вироби молодих українських брендів, народних майстрів. Барахолка виявилася дуже корисною – редактори навіть розжилися фігуркою Принцеси Леї, якої не вистачало для колекції.

Музейні активності

Однією з фішок Кураж Базару були і є красиві фотозони. В цьому році їх оформлювали силами Музею Івана Гончара. Вони вийшли яскравими і цікавими зарахунок автентичних фотографій і різноманітних деталей з реквізиту.

Сам музей, який зараз шукає додаткові кошти на реконструкцію і відновлення експозиції, крім фотозон, пропонував декілька активностей.

Акція мала на меті привернути увагу додаткової аудиторії, якій би була цікава робота Музею, тому на основному стенді відвідувачі могли ознайомитись з сучасним проектом реконструкції, придбати листівки і “жайворонки”. Останні – це традиційна українська випічка, що пов’язана з весняним циклом народних свят.

Також відвідувачів Кураж Базару знайомили з маштабним проектом polyphonyproject.com (найбільший відкритий онлайн-архів української традиційної пісні). Кожен охочий міг підійти і послухати записи автентичних українських пісень. Реакція була різною: хтось уважно слухав, дехто вже за хвилину знімав навушники, мандрував повз. Привернула увагу зграя дівчат, які передавали одна одній навушники і досить бурхливо реагували. Не впевнена, що їм традиційна українська пісня прийшлася до смаку, але очевидно, що вони почули щось нове і отримали сильну емоцію. Вже після, ввечері, переглядаючи стрічку побачила в інстаграм сторіз знайомої, де вона ділилася тим, як сприйняв її син ці записи. Мала дитина з щирим захопленням слухала і дивилася ролики, відзняті етнографами. І це справді круто, бо, незважаючи на  специфічність, український фольклор знайшов своїх поціновувачів.


Окрім цього, Музей підготував живу музичну програму, родзинкою якої став фольклорний гурт “Бовсунівські бабусі”. Запланований годинний виступ дещо не вписався у формат Кураж Базару, коли всі постійно переміщуються з локації на локацію, і природньо викликав побоювання, чи зможуть вони тримати увагу аудиторії. Але зрештою, все вийшло кращим чином: публіка постійно змінювалася, але пісні кожного разу привертали увагу нових слухачів. Приємним було відкриття: людям була дійсно цікава трушна автентика.


Ложкою дьогтю була неприємна несподіванка від організаторів Куражу – це відверта шароварщина. Так, на першому поверсі гостей зустрічала така собі пані Солоха з групою підтримки і пропонувала бахнути рюмаху горілки. Направду, цей кіч можна вважати різновидом української популярної культури і сприймати поблажливо, але тільки в тому разі, коли це явище не заміщує в уявленні пересічної людини справжню автентику. А в Україні, на жаль, попри всі намагання професіоналів, саме таке часто сприймається як українська культура. Зрештою, завдяки присутності Музею Гончара, загальне враження від культурної програми залишилось чудовим. А ми вже збираємося на наступний Кураж Базар Jazz Only, який відбудеться 20 квітня.

Фото: Аліса Семенова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *